Джерело: канал Аверс та volynnews
Чи можна, продаючи м’ясо, за рік заробити на Mercedes і квартиру у Києві, яка коштує більше ста тисяч доларів? Скоріш за все, що ні. Бо ж будь-який підприємець має платити державі немалі податки, а своїм працівникам – зарплату. Мало того, якщо ти імпортуєш м’ясо, його треба розмитнити. А це далеко немалі гроші. Та доходи сина волинського митника Миколи Хурсяка, Володимира, вочевидь, мільйонні, бо ж йому вистачає на квартиру в Києві та автомобіль, йдеться у сюжеті ТРК «Аверс».
Як виявили журналісти «Аверсу» – у м’ясному бізнесі не лише син митника. Дружина Володимира Хурсяка, його двоюрідний брат, тесть, та двоюрідний брат дружини також мають фірми, які займаються продажем м’яса. Особливістю однієї з фірм є те, що вона має мільйонні обороти, а податки сплачує мізерні. Чому родина митника так кинулася у м’ясний бізнес?
Микола Хурсяк займає без перебільшення «жирну» посаду на митниці. Чоловік –завідувач сектору митного оформлення на пості «Ягодин». Попри зарплату у 16 тисяч гривень на місяць Микола Хурсяк має величезний будинок у Згоранах. Територію навколо будинку важко охопити оком: тут не соті землі, а гектари. Біля помешкання бруківка, рівненька травичка, туї а на воротах ковані ініціал ХМ –Хурсяк Микола. Дружина у Миколи Хурсяка також на державній роботі – працює психологом у школі.
У митника Миколи Хурсяка є два сини – Тимофій та Володимир. У декларації митника вказаний лише один син –Тимофій. Старший син у 2018 році почав займатися розмитненням і оптовою торгівлею м’ясом і м’ясними продуктами. Оформлений він як ФОП – фізична особа-підприємець. У реєстрі мін’юсту вказано, що син митника проживає у Києві в елітній багатоповерхівці.
Володимир має квартиру. Батьки з помешканням сину не допомагали, бо у декларації Миколи Хурсяка такі витрати не вказані. Тож вочевидь син самостійно придбав помешкання. До слова, ціни на квартири тут стартують від 100 тисяч доларів.
А ще син митника має автомобіль – Mercedes. І це при тому, що займатися оптовою торгівлею м’ясом Володимир Хурсяк почав у 2018 році. М’ясо він розмитнює, а потім продає оптом. Чи допомагає в цьому синові впливовий батько, який працює на митниці?
Є такі фірми як «Волиньтрейд», «Пласпорк», «ТК Голден Лайн», «Волиньпродімпорт». У всіх названих підприємств є дещо спільне. Перше: всі вони займаються торгівлею м’ясом і м’ясними продуктами. Друге: засновниками, директорами, керівниками всіх цих фірм є родичі Володимира Хурсяка.
Отож, фірма «Волиньтрейд». Підприємство займається м’ясом. Керівник і засновник цієї фірми – двоюрідний брат Володимира Хурсяка – Олексій Гончарук. Юридична адреса підприємства – місто Луцьк, вулиця Лідавська 2. До 2017 року підприємство було зареєстроване у Луцьку на вулиці Рівненській 48.
Фірма «Пласпорк». Свого часу цією фірмою керувала дружина Володимира Хурсяка – Олеся Баранова. Зараз керівник змінився. Фірма була зареєстрована у Луцьку на вулиці Рівненській 48. Тепер зареєстрована на одній з вулиць Житомира. Фірма згідно окремих інтернет-ресурсів має податковий борг у майже мільйон гривень.
Фірма «Голден лайн». До певного часу цією фірмою керував той же двоюрідний брат Володимира Хурсяка – Олексій Гончарук. Однак не так давно у неї змінився засновник. Ним став двоюрідний брат Олесі Баранової дружини Хурсяка – Костянтин Наконечний.
А от засновником і керівником фірми «Волиньпродімпорт» є батько Олесі Баранової – Костянтин Баранов. Себто він тесть Володимира Хурсяка і сват волинського митника Миколи Хурсяка. Всі ці вищезгадані фірми займаються м’ясом. І їх керівниками є родичі волинського митника. Ось так сімейний підряд взявся колотити гроші на м’ясі.
Особливу цікавість викликала фірма «Волиньтрейд», якою керує двоюрідний брат Володимира Хурсяка – Олексій Гончарук. Фірма займається імпортом і оптовим продажем м’яса. У 2018 році фірма увійшла у топ-7 імпортерів м’яса України. Себто фірма завозить в Україну м’ясо з закордону. Розмитнює його, а потім продає в Україні. Та видання АгроДей у одній із своїх аналітичних статей згадує фірму Волиньтрейд як таку, що нібито причетна до схем «сірого імпорту».
«Сірий» імпорт – це коли під виглядом дешевого сала в Україну завозять дороге м’ясо свиней. Тобто везе підприємець з закордону м’ясо, а на митниці його розмитнюють як якісь обрізки. У такому випадку держава несе чималі збитки від недоотриманого податку. Таку схему неможливо провернути без «своїх» людей на митниці. І така схема на митниці існує і про це говорять самі працівники системи.
У розпорядженні журналістів телеканалу «Аверс» опинилися фінансові звіти фірми за 2017 і 2018 роки. Згідно фінансових звітів попри величезні обороти фірма сплачує мізерні податки. От до прикладу згідно фінансового звіту кампанії за 2017 рік дохід фірми становив 90 мільйонів 502 тисячі гривень. Витрати підприємства становлять згідно звіту 90 мільйонів 296 тисяч гривень. Якщо відняти дохід і витрати фірми то виходить сума у 206 тисяч гривень. І саме з цієї суми підприємство платить податок. У 2017 році маючи мільйонні обороти це підприємство заплатило лише 37 тисяч гривень податків.
А у 2018 році згідно фінансового звіту виходить ще цікавіша ситуація. Доходи Волиньтрейду, яким керує двоюрідний брат Володимира Хурсяка за рік зросли у 2,5 рази. Якщо у 2017 році доходи підприємства були 90 мільйонів гривень, то у 2018 році вони становили вже 242 мільйона 498 тисяч гривень. Але знову ж підприємство декларує майже такі самі витрати як доходи. І виходить, що сума від якої вони повинні сплачувати податки 185 тисяч гривень. Тож у 2018 році попри дохід у майже 250 мільйонів Волиньтрейд заплатило 54 тисячі гривень податків до бюджету.
Доповнено 13:28 (22 серпня):
Джерело з Телеграм-каналу журналіста Євгена Плінського.
Імпортери риби та м’яса в Україну добре знають про існування на ринку паразитуючої групи компаній яку пов’язують з волинським митником Миколою Хурсяком.
Його родина вже кілька років займається імпортом м’яса та риби, а про статки Хурсяка мої колеги з каналу «Аверс» робили кілька гучних матеріалів.
Компаній які входять в цю групу кілька, але на сьогодні ключовими є Фудлайф Плюс 44359373 та Солар Трейдинг Сістем 44526996.
Але що такого особливого в роботі цих компаній що ми про них говоримо?
Справа в тому, що від їх роботи білий імпорт вже не просто виє, а відверто починає вмирати разом зі сплатою податків в бюджет. Але митниця геть нічого не робить щоб зупинити це свавілля.
В чому суть.
Підробляючи документи, «Фудлайф» ввозить в Україну м’ясо та рибу за цінами в 2-3-4 рази дешевше ніж це вдається робити великим імпортерам по прямим контрактам від виробників.
Зменшуючи таким чином в рази платежі в бюджет вони захоплюють ринок привабливою ціною та вбивають тих, хто грає в білу.
Пару прикладів для розуміння.
По рибі.
За 2023 рік «Фудлайф Плюс» вже ввезла в Україну від фіктивного польського постачальника-посередника Pol-Export близько 500 000 кг. мороженого хеку заявивши його вартість по 1.00 $/кг.
При цьому реальна вартість хеку у всіх імпортерів по прямим контрактам з Канади та США складає 2.00$/кг.
Така картина по всій рибній номенклатурі яку «імпортує» «Фудлайф» та «Солар», а втрати бюджету сягають десятків мільйонів доларів.
По м’ясу.
Тут теж повний треш, але ще й з обтяжуючими обставинами.
За 2 квартал 2023 року «Фудлайф Плюс» імпортувала в Україну 72 фури сала загальною вагою 1.4 млн. кг. по приблизно 20 грн./кг. Реальна вартість сала у білих імпортерах складає 40 – 60 грн. Лише за цей період на салі бюджет недоотримав від 9 – 15 млн. грн.
По інших типах м’яса картина та сам.
Білі імпортери б’ються головою об митницю вимагаючи зупинити схему, але митниця пожимає плечима та посміхається.
Чому я так впевнено кажу про підробку документів?
А ви самі подивіться на документи. Окрім того, що формально продавець мороженого хеку Pol-Export та сала TECHNO-GROUP різні компанії, проте зареєстровані за однією адресою. А по-друге, придивіться до підпису. На інвойсах різних компаній їх ставить одна й та сама людина.
Це пов’язані компанії-прокладки які використовуються для фіктивного постачання товару який вони не виробляють і до якого не мають жодного відношення.
Схема настільки тупа та примітивна, що викрити і припинити її митниця може за 2 дні.
Але тільки не у випадку коли ця схема «своїх».
Замість зупинки схеми митниця йде алгоритмом схеми «Альперіна-Тупальского».
Митниця «корегує» вартість товару, «Фудлайф Плюс» йде по 55 статті, забирає товар і подає в суд на неправомірність коригування вартості. І о диво, суд системно визнає незаконність дій митниці.
Да, формально Звягінцев відповідає обуреним імпортерам що ДМСУ направила міжнародні запити і чекає відповіді. Час іде, м’ясо/риба їдуть повз бюджет, Хурсяк та його банда заробляє.
Вирішення проблеми підміняється процесом.
Захопившись «схемою» компанія «Фудлайф» пішла на міжнародний злочин підробивши документи на постачання м’яса з Канади яке потрапляє під дію зони вільної торгівлі між Україною та Канадою. Згідно цієї угоди при імпорті свинини діє квота на звільнення від сплати мита.
ДМСУ надала «Фудлайф Плюс» пільгу на сплату мита та виділила квоту на підставі підроблених документів.
Я не знаю куди ДМСУ направляє свої міжнародні запити, але віце-президент канадської компанії SIWIN відповів мені за пару днів підтвердивши що про «Фудлайф Плюс» та продаж їй свинини чує вперше, а його підпис на документах – підробка.
Але детально про це вже в наступному пості.